Що таке соціальні категорії населення та які ви маєте права?

Читайте в свіжому матеріалі МБФ “ВО “Крила” про права на соціальні виплати від держави

Право на соціальні виплати від держави мають наступні категорії осіб:

1. Малозабезпечені сім’ї

Матеріальна допомога малозабезпеченим призначається, виходячи з сукупного доходу сім’ї, члени якої постійно проживають в Україні і зареєстровані за однією адресою. Щоб зрозуміти, чи є сім’я малозабезпеченою, порівнюється середній дохід всіх членів сім’ї за 6 місяців, що передують зверненню, з сумою прожиткових мінімумів для відповідних категорій, до яких відносяться члени сім’ї. До розрахунку не включається допомога на дітей, над якими встановлена опіка чи піклування.

2. Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Усі постраждалі від Чорнобильської катастрофи поділяються на 4 категорії (окремо розглядаються діти):

1 категорія – особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження (у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів) у тому числі в проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, у тому числі військовослужбовці, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на функціонуючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. До першої групи також відносяться:

евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені з зон безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення;

особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років, та відселені або особи, які самостійно переселилися з цих територій;

особи, які постійно проживають, постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили, відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років;

особи, які постійно проживають, постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили, відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за завданнями уряду;

особи, які досягли повноліття та яким у дитячому віці встановлено причинний зв’язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи (за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії).

2 категорія – учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

з моменту аварії до 1 липня 1986 року – незалежно від кількості робочих днів;

з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів;

у 1987 році – не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

евакуйовані у 1986 році з зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

3 категорія – учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – від 1 до 5 календарних днів;

у зоні відчуження в 1987 році – від 1 до 14 календарних днів;

у зоні відчуження в 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів;

на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві – не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не належать до категорії 2), які:

постійно проживали на територіях зон безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років, а також відселені або особи, які самостійно переселилися з цих територій;

постійно проживають, постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили, відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років.

4 категорія – особи, які постійно проживають, постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили, відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

3. Фізичні особи, які надають соціальні послуги

Непрацюючій фізичній особі, яка надає соціальні послуги громадянам похилого віку, дорослим з інвалідністю, дітям і молоді з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна виплата.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, має право одержувати тільки одну компенсацію незалежно від кількості обслуговуваних осіб, видів та обсягу послуг.

4. Жінки, яким присвоєно почесне звання України “Мати-героїня”

Почесне звання України «Мати-героїня» присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, в тому числі усиновлених відповідно з нормами чинного законодавства.

Для отримання почесного звання «Мати-героїня» потрібно звернутися до органів місцевого самоврядування, які мають підготувати й надіслати через обласні державні адміністрації до Секретаріату Президента всі необхідні документи (подання, нагородний лист, протоколи, свідоцтва про народження дітей тощо) для отримання цього звання.

Після отримання цього звання жінкам виплачується одноразова грошова допомога в десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Мати-героїня також має право звернутись за цією допомогою до органів соцзахисту.

5. Особи, які постраждали від торгівлі людьми

Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, подає заяву до місцевої держадміністрації за місцем перебування, після чого проходить співбесіду. За результатами співбесіди видається довідка про встановлення статусу особи, що постраждала від торгівлі людьми.

Після надання статусу можна отримати матеріальну допомогу. Для цього особа або законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, чи недієздатної особи подає до органу соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) зазначеної особи такі документи:

заяву;

копію довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

копію документа, що посвідчує особу;

копію документа, що підтверджує непрацездатність особи (у разі потреби).

6. Багатодітні сім’ї

Крім усіх видів допомоги на дітей, а також допомоги, що призначається малозабезпеченим родинам, законодавство передбачає спеціальні пільги для багатодітних родин.

Багатодітні сім’ї – це сім’ї, в яких подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей.

Також багатодітною сім’єю вважається сім’я, що складається тільки з одного з батьків, який самостійно виховує трьох і більше дітей.

До складу багатодітної сім’ї включаються також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, – до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Сім’ї, які утворені шляхом повторного шлюбу батьків та спільного виховання трьох та більше дітей від попередніх шлюбів без їх усиновлення, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу не відносяться до категорії багатодітних сімей.

7. Учасники бойових дій

Відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Нещодавно було внесено зміни до цього закону, відповідно до яких військові, які беруть участь в АТО, прирівнюються до учасників бойових дій. Отже, тепер вони мають право на пільги, передбачені для учасників бойових дій.

Згідно з законодавством передбачаються наступні соціальні виплати для військовослужбовців:

виплата допомоги з тимчасової непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

підвищення виплат у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму учасникам бойових дій, які втратили працездатність (пенсії, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії).

разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України, і виплачується учасникам бойових дій щорічно до 5 травня кожного року;

щомісячна державна адресна допомога інвалідам війни та учасникам бойових дій, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат становить нижче певного встановленого рівня (доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеної в законодавстві мінімальної виплати).   

Виплата разової грошової допомоги проводиться управлінням праці та соціального захисту населення за місцем проживання одержувача. Для цього не потрібно подавати будь-які документи. Органи соціального захисту населення спільно з установами, в яких ветерани війни перебувають на обліку, формують списки ветеранів війни самостійно.

                                             

Крім того, членам сім’ї надається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) чи інвалідності військовослужбовця.

Сума грошової допомоги у разі отримання ушкодження здоров’ю залежить від встановленої військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Одноразова грошова допомога виплачується членам сім’ї, батькам та утриманцям загиблого військовослужбовця обласними військовими комісаріатами у вигляді чітко визначеної суми, поділеної на рівні частини (перераховується на банківські рахунки).

Окремо варто виділити категорії дітей, які потребують додаткової соціальної уваги

1. Діти – сироти. Це діти, батьки яких померли або загинули, або діти одинокої матері, яка померла або загинула.

2. Діти – напівсироти. Це діти, один із батьків яких помер або загинув.

3. Соціальні сироти або позбавлені батьківського піклування. Це діти, які мають біологічних батьків, але вони не займаються вихованням своєї дитини і не турбуються про неї. Тобто це діти, що залишилися без батьків:

батьки, позбавлені батьківських прав;

батьки, обмежені в батьківських правах;

батьки, визнані безвісти зниклими або недієздатними;

батьки, які відбувають покарання у виправних колоніях, яким висунуті звинувачення у здійсненні злочинів або вони знаходяться під вартою;

батьки, які ухиляються від виховання дітей;

батьки, які відмовляються забрати дітей із лікарських або соціальних закладів, де дитина знаходиться тимчасово.

Також до цієї категорії відносяться:

підкинуті діти;

діти, батьки яких невідомі;

діти, від яких з якихось причин відмовились батьки;

безпритульні діти, які були покинуті батьками, або самі залишили сім’ю чи дитячий заклад, де виховувались, і не мають певного місця проживання.

4. Діти з неповної сім’ї. Термін «неповна сім’я» означає виховання дитини одним із батьків. Це трапляється внаслідок різних причин: дитина народжена поза шлюбом, батьки проживають роздільно або розлучилися.

5. Діти зовнішніх трудових мігрантів. Це діти, батьки яких виїхали на роботу в інші країни (обоє, якщо повна сім’я; один із батьків, якщо сім’я є соціально неповною).

6. Діти з сім’ї, що перебуває у складних життєвих обставинах. Це діти з родини, де сім’я втратила свої виховні можливості через виникнення умов, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім’ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно. До таких сімей відносяться:

– сім’ї, у яких виникли проблеми через матеріальні труднощі, а саме внаслідок безробіття, відсутності житла, необхідності лікування членів родини. Особливо гостро ця проблема постає для багатодітних сімей, одиноких матерів (батьків) у сім’ях випускників інтернатних закладів, малозабезпечених родин;

– сім’ї, у яких виникли складнощі через юридичні проблеми, а саме: через необізнаність щодо своїх прав та обов’язків, брак коштів на відновлення документів (прописки, свідоцтва про народження, оформлення аліментів) тощо;

– сім’ї, в якій виникли психологічні проблеми. Наприклад, при повторному шлюбі матері чи батька, насильства з боку одного з членів родини, відсутності догляду за дитиною.

7. Діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

8. Діти з інвалідністю. Це діти із стійким розладом функцій організму, спричиненими захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

9. Діти журналістів та військовослужбовців, які загинули під час виконання завдань в умовах правового режиму воєнного часу та під час здійснення антитерористичної операції.

10. Діти військовослужбовців, які виконують завдання в умовах воєнного стану і під час здійснення ООС (АТО).

11. Діти учасників бойових дій, учасників ООС (АТО).

12. Діти вимушених внутрішніх переселенців, які вимушено покинули свою домівку через воєнні дії або проведення антитерористичної операції.

13. Діти з багатодітних родин. Це діти, сім’я яких складається з батьків (або одного з батьків) та трьох чи більше дітей.

14. Діти, які схильні до девіантної поведінки. Девіантна поведінка – це система вчинків особи або групи осіб, які суперечать прийнятим у суспільстві правовим і моральним нормам.

За матеріалами ЮФ “АБСОЛЮТ”

             HYPERLINK “http://absolute.kiev.ua” http://absolute.kiev.ua

тел. (044) 337-57-58

моб. (096) 039-39-08

моб. (063) 395-53-90

моб: (066) 354-50-60 (МТС, Vodafone, Viber, WhatsApp)